Стародубська полкова сотня — територіально-адміністративна та військова одиниця різних полків Гетьманщини в 1649-1782 рр., розташована на споконвічних русько-українських землях.
Територія та населення
Територія сотні охоплювала сучасні Стародубський (Російська Федерація) та Новгород-Сіверський райони Чернігівської області (Україна). До її складу входило близько 50 населених пунктів, зокрема: Стародуб, Новий Почаєв, Погар, Ямпіль, Конотоп, Кролевець, Семенівка, Корюківка.
Населення сотні складалося переважно з українців-козаків, селян і міщан. Козацька старшина становила привілейований шар населення, який користувався значними землями та іншими пільгами.
Адміністративний устрій
Стародубська полкова сотня входила до складу Стародубського полку (1649-1668 рр.), а після його розформування — Глухівського полку (1668-1708 рр.), Стародубського (1708-1723 рр.) і Чернігівського (1723-1782 рр.) полків.
На чолі сотні стояв сотник, який призначався гетьманом за поданням полковника. Сотник здійснював адміністративну, судову та військову владу на території сотні, а також очолював сотенну старшину (отамана, писаря, хорунжого, осавула).
Військова служба
Стародубська полкова сотня була важливим військовим підрозділом Гетьманщини. Козаки сотні брали участь у численних битвах та походах, захищаючи українські землі від ворогів.
Особливо відзначилися стародубці під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.), Північної війни (1700-1721 рр.) та російсько-турецьких воєн.
Роль у культурному розвитку
Крім військової та адміністративної функцій, Стародубська полкова сотня також відігравала значну роль у культурному розвитку регіону. На її території діяли церкви, монастирі та школи, де зберігалися та примножувалися традиції української культури.
У Стародубі працювали відомі гравери, ювеліри та майстри художньої обробки дерева. Козацька старшина підтримувала будівництво храмів та монастирів, які стали центрами освіти та духовності.
Ліквідація Стародубської полкової сотні
У 1782 році в рамках адміністративної реформи Катерини II Стародубська полкова сотня була ліквідована, а її територія увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва Російської імперії.
Стародубська полкова сотня була важливим адміністративним, військовим та культурним центром Гетьманщини. Вона набула особливого значення під час Національно-визвольної війни та воєн другої половини XVII – XVIII ст. Ліквідація сотні у 1782 році стала символом поступового знищення автономії України та приєднання її земель до Російської імперії.
Часті запитання:
- Які полкові полки входили до складу Стародубської полкової сотні?
- Яка територія входила до складу сотні?
- Хто очолював Стародубську полкову сотню?
- Яку роль відігравала сотня у культурному розвитку регіону?
- Коли була ліквідована Стародубська полкова сотня?