Другий Віденський арбітраж: Хід подій та його наслідки для Румунії та Угорщини
Другий Віденський арбітраж став кульмінацією зростаючої напруженості між Румунією та Угорщиною через територію Трансильванії. Рішення арбітражу мало далекосяжні наслідки для обох країн і зіграло ключову роль у формуванні передвоєнної Європи.
Передісторія
Після Першої світової війни Трансильванія, історично різноманітний регіон, населений румунами, угорцями, німцями та іншими меншинами, була приєднана до Румунії. Однак значна угорська меншина в регіоні, що становила близько 1 мільйона осіб, залишилася розчарованою цим рішенням і прагнула возз'єднатися з Угорщиною.
Угорська націоналістична риторика посилилася в роки, що передували Другому Віденському арбітражу. Угорський лідер Міклош Горті закликав до повернення територій, втрачених після Першої світової війни, і він отримав підтримку від нацистської Німеччини, яка прагнула розширити свій вплив у цьому регіоні.
30 серпня 1940 року міністри закордонних справ Німеччини і Італії, Йоахім фон Ріббентроп і Галеаццо Чіано, винесли свій вердикт: Трансильванія була розділена між Румунією та Угорщиною. Північна Трансильванія, регіон з великим угорським населенням, була передана Угорщині, тоді як Південна Трансильванія залишалася частиною Румунії.
Документ Віденського Арбітражу
Віденський документ, що визначає поділ між Румунією та Угорщиною, було задокументовано і містить такі положення:
- Північна Трансильванія, що включає весь регіон Мармарошу і частину регіону Кришану, була передана Угорщині.
- Румунія зберігає південну Трансильванію.
- Румунія зобов’язана передати Угорщині територію площею 43 492 квадратних кілометри та населенням близько 2,6 мільйонів людей.
Наслідки
Другий Віденський арбітраж мав глибокі наслідки для обох країн. Для Угорщини це було величезним дипломатичним успіхом, оскільки країна повернула територію, яку вона вважала своєю. Для Румунії ж арбітраж став великим ударом по її національній гордості і викликав сильне невдоволення серед населення.
Арбітраж також призвів до переміщення населення, оскільки сотні тисяч етнічних румунів опинилися під угорським правлінням, а етнічних угорців – під румунським. Це призвело до міжкланових конфліктів та етнічних чисток, оскільки обидві сторони прагнули створити етнічно однорідні держави.
Висновок
Другий Віденський арбітраж став доленосним моментом в історії Румунії та Угорщини. Його наслідки відчуваються донині, оскільки обидві країни продовжують боротися з наслідками цього розподілу.
Запитання, що часто задаються
- Які країни були залучені до Другого Віденського арбітражу?
- Коли відбувся Другий Віденський арбітраж?
- Що було визначено в результаті Другого Віденського арбітражу?
- Які наслідки мав Другий Віденський арбітраж для Румунії та Угорщини?
- Як поділ Трансильванії, визначений Другим Віденським арбітражем, вплинув на відносини між Румунією та Угорщиною?