Меліоїдоз: від "смутку ослів" до серйозного захворювання
Меліоїдоз — це ендемічне інфекційне захворювання з групи бактеріальних зоонозів, яке спричинюється Burkholderia pseudomallei. Воно характеризується переважно контактним механізмом передачі інфекції, виникненням сепсису з утворенням гнійних вогнищ — абсцесів (септикопіємія за старою класифікацією), утворенням гранульом в органах і тканинах, проносом, зневодненням, гострим і хронічним перебігом.
Історія відкриття меліоїдозу
Перший випадок меліоїдозу було описано в 1912 році в Бірмі, де він отримав назву "смуток ослів", оскільки часто вражав цих тварин. У 1913 році шотландський бактеріолог Елвін Вітморе вперше виділив збудника захворювання, який він назвав Bacillus whitmorei. У 1920-х роках меліоїдоз був зареєстрований в інших країнах Південно-Східної Азії, а в 1940-х роках — в Австралії і Папуа-Новій Гвінеї. Під час Другої світової війни меліоїдоз поширився серед солдатів союзних військ, що брали участь у боях в Південно-Східній Азії. У 1950-х роках меліоїдоз було зареєстровано в США, де його було занесено з В'єтнаму.
Розповсюдження меліоїдозу
Меліоїдоз є ендемічним в багатьох країнах Південно-Східної Азії, Північної Австралії, частини Африки, Близького Сходу, Центральної та Південної Америки. Захворювання може виникати і в інших країнах світу, але в цих випадках воно зазвичай є завізним.
Причини меліоїдозу
Меліоїдоз спричинюється бактерією Burkholderia pseudomallei, яка живе в ґрунті та воді. Зараження людини відбувається при контакті пошкодженої шкіри або слизових оболонок з зараженою землею або водою.
Групи ризику
До груп ризику по меліоїдозу відносяться:
- Люди, які проживають або працюють в ендемічних регіонах;
- Фермери, садівники, будівельники та інші особи, що працюють з ґрунтом і водою;
- Люди з ослабленим імунітетом, включаючи ВІЛ-інфікованих, пацієнтів з діабетом і хронічними захворюваннями легень;
- Люди, які вживають сиру воду або молоко;
- Люди, які їдять немиті фрукти та овочі.
Симптоми меліоїдозу
Меліоїдоз може протікати гостро, підгостро або хронічно. Гостра форма меліоїдозу характеризується наступними симптомами:
- Підвищена температура тіла;
- Головний біль;
- Болі в м'язах;
- Втома;
- Кашель;
- Нудота;
- Блювота;
- Діарея;
- Біль у животі;
- Сплутаність свідомості.
Підгостра форма меліоїдозу розвивається при несвоєчасному лікуванні гострої форми. Вона характеризується більш тривалим перебігом і може супроводжуватися розвитком абсцесів в легенях, печінці, селезінці та інших органах.
Хронічна форма меліоїдозу розвивається в результаті неадекватного лікування гострої або підгострої форми захворювання. Вона характеризується періодичними загостреннями та ремісіями.
Діагностика меліоїдозу
Діагностика меліоїдозу грунтується на клінічній картині, епідеміологічних даних і лабораторних дослідженнях. Лабораторна діагностика включає:
- Бактеріологічний посів крові, сечі, мокротиння та інших біологічних рідин;
- Серологічні дослідження (визначення антитіл до Burkholderia pseudomallei в сироватці крові).
Лікування меліоїдозу
Лікування меліоїдозу проводиться в стаціонарі. Застосовуються антибіотики, такі як цефтріаксон, меропенем, імпенем-циластатин. Тривалість лікування становить не менше 4-6 тижнів.
Профілактика меліоїдозу
Специфічної профілактики меліоїдозу не існує. Для профілактики захворювання рекомендується:
- Уникати контакту з зараженим ґрунтом і водою;
- Використовувати рукавички при роботі з ґрунтом;
- Мити руки з милом перед їжею і після відвідування туалету;
- Вживати кип'ячену воду;
- Уникати вживання сирих фруктів та овочів;
- Вчасно лікувати інфекційні захворювання.
Висновок
Меліоїдоз є серйозним захворюванням, яке може призвести до смерті. Однак при своєчасній діагностиці та лікуванні прогноз для життя сприятливий.
Часті запитання по темі
1. Які симптоми меліоїдозу?
Симптоми меліоїдозу можуть включати підвищення температури тіла, головний біль, біль у м'язах, втому, кашель, нудоту, блювоту, діарею, біль у животі та сплутаність свідомості.
2. Як діагностується меліоїдоз?
Діагностика меліоїдозу грунтується на клінічній картині, епідеміологічних даних і лабораторних дослідженнях. Лабораторна діагностика включає бактеріологічний посів крові, сечі, мокротиння та інших біологічних рідин, а також серологічні дослідження.
3. Як лікується меліоїдоз?
Лікування меліоїдозу проводиться в стаціонарі. Застосовуються антибіотики, такі як цефтріаксон, меропенем, імпенем-циластатин. Тривалість лікування становить не менше 4-6 тижнів.
4. Як можна запобігти меліоїдозу?
Для профілактики меліоїдозу рекомендується уникати контакту з зараженим ґрунтом і водою, використовувати рукавички при роботі з ґрунтом, мити руки з милом перед їжею і після відвідування туалету, вживати кип'ячену воду, уникати вживання сирих фруктів та овочів, а також вчасно лікувати інфекційні захворювання.
5. Який прогноз при меліоїдозі?
При своєчасній діагностиці та лікуванні прогноз для життя при меліоїдозі сприятливий. Однак при несвоєчасному лікуванні смертність може становити до 50%.