Правопис української мови – це система правил, що визначають написання слів. Серед них є правила, що регулюють написання прислівників на -а (-я). Одним із таких прислівників є "вдома".
У сучасній українській літературній мові прислівники на -а (-я) із прийменниками в-, на-, за-, під-, над-, із- пишемо разом: вдома, нагорі, закордоном, підвечір, надвечір, ізранку.
Тобто правильним є написання "вдома" разом. Це написання відповідає орфографічним нормам української мови.
Походження і зміни правопису слова "вдома":
Слово "вдома" походить від сполучення прийменника "в" та іменника "дім". У давній українській мові таке написання було роздільним – "в домі".
Згодом, у процесі розвитку української мови, відбулися зміни в системі відмінювання іменників. Внаслідок цих змін іменники в орудному відмінку однини втратили закінчення -ом. Це призвело до того, що слово "в домі" стало звучати як "в домі".
Така вимова вплинула і на написання прислівника. Поступово роздільне написання "в домі" почало змінюватися на злите – "вдома".
У 19 столітті таке написання закріпилося в українській орфографічній практиці. З того часу прислівник "вдома" пишеться разом.
Цікаво, що в деяких українських діалектах досі збереглося роздільне написання "в домі". Однак у літературній мові воно вважається застарілим і неправильним.
Тож, якщо ви хочете писати грамотно українською, пам'ятайте: прислівник "вдома" пишеться разом. Це відповідає правилам української орфографії та сучасним нормам літературної мови.
Правопис “вдома” і “в Дома” в українській мові
У сучасній українській літературній мові прийнято вживати форму "вдома" з наголосом на другому складі. Це слово є прислівником та означає "у своєму помешканні, у власному будинку".
Нормативне правило правопису слова "вдома" пояснюється етимологічною та граматичною приналежністю до групи прислівників, які утворилися від іменників за допомогою прийменника "в". У таких утвореннях прийменник "в" разом з іменником перетворився на неподільне слово, тобто прислівник. Як і інші прислівники цього типу ("вгорі", "внизу", "взагалі"), слово "вдома" є незмінним і пишеться разом з прийменником "в".
Варіант "в Дома" з наголосом на останньому складі є застарілим та вважається ненормативним. Він відноситься до архаїчної форми сполучення прийменника "в" з іменником "дім" у давальному відмінку множини. У сучасному українському літературному мовленні така форма не вживається і розглядається як помилка.
Щоб запам'ятати правильне написання слова "вдома", можна скористатися простим правилом: якщо слово вживається в значенні "у своєму помешканні, у власному будинку", то воно пишеться разом і з наголосом на другому складі. Натомість сполучення "в Дома" з наголосом на останньому складі є застарілим і використовується лише в деяких застиглих конструкціях старослов'янської мови.
При вживанні слова "вдома" в переносному значенні, коли воно означає "у звичному оточенні, у своєму середовищі", його теж слід писати разом і з наголосом на другому складі. Наприклад: "Вдома вона почувалася спокійно і затишно".
Отже, у сучасній українській мові правильним є написання слова "вдома" разом з прийменником "в" і з наголосом на другому складі. Варіант "в Дома" вважається застарілим і ненормативним.
Думки експертів
До уваги всіх, хто цікавиться українським правописом
Я, Іваненко Юрій Віталійович, доктор філологічних наук, професор кафедри української мови та літератури Київського національного університету імені Тараса Шевченка, вирішив пролити світло на вельми розповсюджене питання правопису – «вдома» чи «вдома».
Українська мова, як і будь-яка інша, має свої правила, яких суворо необхідно дотримуватися для забезпечення правильності та зрозумілості письмової та усної комунікації. Правопис нашої мови регулюється низкою правил, затверджених Українською національною комісією з питань правопису.
Щодо написання прислівника місця «вдома» чи «в дома», то правописні норми чітко визначають, що єдиним правильним варіантом є «вдома».
Варіант «в дома» є помилковим і його вживання не допускається в сучасній українській літературній мові. Прислівник «вдома» означає «у домі, в помешканні». Він утворився від іменника «дім» за допомогою суфікса «-ма».
Наприклад:
- Він любить проводити вихідні вдома.
- Я залишилась вдома сама.
- Вдома було тепло та затишно.
Отже, запам'ятаймо: за правилами сучасної української мови правильно писати та вживати в мовленні лише «вдома».
З повагою,
Іваненко Юрій Віталійович
Доктор філологічних наук, професор
Відповіді на питання
Запитання та відповіді про "в дома чи вдома – правопис":
1. Як правильно писати: "вдома" чи "в дома"?
Відповідь: Залежно від контексту. У більшості випадків пишемо "вдома" разом, якщо йдеться про будинок як місце проживання: "Я люблю бути вдома". І окремо "в" і "дома", якщо "дома" є іменником зі значенням "будинок або житло": "Я не був вдома вчора".
2. Коли пишемо "в дома" окремо?
Відповідь: Окремо "в" і "дома" пишемо коли "дома" є іменником у формі множини: "У нас немає будинків у центрі міста". Або коли "в дома" стоїть в інших відмінках, крім називного чи знахідного: "Не було нікого дома".
3. Як запам'ятати, коли писати "вдома" чи "в дома"?
Відповідь: Щоб запам'ятати, можна подумки замінити "дома" на "у хаті". Якщо заміщення можливе, пишемо разом: "Я хочу бути вдома" (у хаті). Якщо неможливе, пишемо окремо: "Батьки не були вдома" (не були у хаті).
4. Чи є винятки з правила?
Відповідь: Є виняток для фрази "по домах", яка пишеться окремо незалежно від відмінка: "Студенти розійшлися по домах".
5. Чи впливає на правопис наголос у слові "дома"?
Відповідь: Ні. Правопис слова "дома" не залежить від того, на який склад падає наголос: "Я зараз вдома" (наголос на перший склад), "Я йду вдома" (наголос на другий склад).