Згідно з чинним законодавством України, не встановлюється випробувальний термін при прийнятті на роботу в таких випадках:
- для осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
- для молодих спеціалістів, які закінчили вищі навчальні заклади і вперше приймаються на роботу за фахом;
- для осіб з інвалідністю;
- для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
- для одиноких матерів, які мають дітей віком до чотирнадцяти років;
- для осіб, яким залишилося менше трьох років до пенсії;
- для осіб, обраних на посади шляхом конкурсного відбору;
- для деяких інших категорій працівників, передбачених законодавством (наприклад, керівники підприємств, установ, організацій, їхні заступники, головні бухгалтери тощо).
У цих випадках із працівником укладається трудовий договір без встановлення випробувального терміну. Це означає, що особа одразу набуває всіх прав і обов'язків працівника, а роботодавець не має права звільнити її без поважних причин.
Однак навіть якщо для певної категорії працівників випробувальний термін не встановлюється, роботодавець може перевірити їх професійні навички та відповідність займаній посаді. Для цього можуть застосовуватися різні методи, такі як:
- оцінка виконання завдань;
- проведення співбесід;
- вивчення відгуків і рекомендацій;
- аналіз попереднього досвіду роботи.
Якщо роботодавець виявить, що працівник не відповідає вимогам посади або має недостатню кваліфікацію, він може розірвати трудовий договір за загальними правилами. Але в такому випадку роботодавець не зможе посилатися на те, що працівник не пройшов випробувальний термін.
Отже, встановлення випробувального терміну є важливим інструментом для роботодавця, який дозволяє оцінити професійні якості працівника та прийняти рішення про його подальшу роботу. Однак у випадках, передбачених законодавством, випробувальний термін не встановлюється, що гарантує працівникам додатковий захист їх прав.
Випробувальний термін
Випробувальний термін — це період, протягом якого роботодавець оцінює професійні навички, ділові якості та відповідність працівника посаді, на яку він прийнятий. Законодавство України встановлює загальні правила про випробувальний термін, але є категорії працівників, для яких він не встановлюється.
Категорії працівників, для яких не встановлюється випробувальний термін
Стаття 26 Кодексу законів про працю України визначає категорії працівників, для яких не встановлюється випробувальний термін. До них належать:
- особи, які обрані на посаду (наприклад, керівники підприємств, установ, організацій)
- випускники вищих навчальних закладів та професійно-технічних навчальних закладів, прийняті на роботу за фахом після закінчення навчальних закладів
- особи, які були переведені з іншого підприємства (установи, організації) на ту ж посаду або на іншу, рівнозначну посаду за згодою власників або уповноважених ними органів
- особи, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем на умовах трудового договору, який укладається на строк до двох місяців
- особи, направлені на роботу державною службою зайнятості
- особи, які працевлаштовуються за направленням навчальних закладів у порядку проходження практики або стажування
- особи, які приймаються на посади наукових, науково-педагогічних та педагогічних працівників за конкурсом
- особи, які приймаються на роботу до фізичних осіб
- особи, яких приймають на роботу за сумісництвом
- інші категорії працівників, передбачені законодавством України
Особливості прийому на роботу працівників за відсутності випробувального терміну
Для працівників, для яких не встановлюється випробувальний термін, трудовий договір укладається без зазначення цього періоду. У разі прийняття на роботу за конкурсом випробувальний термін не встановлюється, але роботодавець має право протягом строку, встановленого для проведення конкурсу, перевіряти професійні та ділові якості працівника.
Працівники, для яких не встановлюється випробувальний термін, мають ті самі права і обов'язки, що й інші працівники, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Захист прав працівників, для яких не встановлюється випробувальний термін
Працівники, для яких не встановлюється випробувальний термін, захищені законом від неправомірного звільнення. Зокрема, працівник може бути звільнений до закінчення строку трудового договору тільки з підстав, передбачених статтею 41 Кодексу законів про працю України.
Якщо працівник, для якого не встановлюється випробувальний термін, звільнений без законних підстав, він має право звернутися до суду із позовом про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.
Думки експертів
Експерт: Анастасія Іванова, адвокат з трудового права
Випробувальний термін – це період, протягом якого роботодавець може перевірити відповідність працівника займаній посаді. Однак, не для всіх категорій працівників встановлюється випробувальний термін. Згідно з чинним законодавством України, випробувальний термін не встановлюється для таких категорій осіб:
- Вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до трьох років. Цей захист передбачений для забезпечення соціальної підтримки та запобігання дискримінації жінок на ринку праці.
- Неповнолітні особи. Особи, які не досягли повноліття (18 років), вважаються більш вразливими, тому вони мають додатковий захист від несправедливого звільнення.
- Випускники вищих та професійно-технічних навчальних закладів, які працевлаштовуються за отриманою спеціальністю протягом одного року після закінчення навчального закладу. Ця пільга сприяє працевлаштуванню молодих спеціалістів та дає їм час довести свою кваліфікацію.
- Особи, які переведені на іншу роботу за їхньою згодою в межах того самого підприємства, установи, організації. Ця категорія працівників вже продемонструвала свою працездатність, тому випробувальний термін для них не потрібен.
- Особи, обрані на посади. Обрані працівники, такі як керівники підприємств, установ, організацій, депутати, народні обранці, не підпадають під дію випробувального терміну.
Варто зазначити, що встановлення випробувального терміну для зазначених категорій осіб є порушенням трудового законодавства та може призвести до юридичної відповідальності роботодавця.
Відповіді на питання
Запитання 1. Хто не підлягає встановленню випробувального терміну при прийомі на роботу?
Відповідь: Відповідно до статті 26 Кодексу законів про працю України, випробувальний термін не встановлюється для таких категорій працівників:
- Осіб, які не досягли 18 років.
- Вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.
- Одиноких матерів з дітьми віком до 14 років або дитиною-інвалідом.
- Працівників, які переміщуються в порядку переведення від одного власника до іншого.
- Працівників, які пройшли навчання за направленням державної служби зайнятості та вперше працевлаштовуються за цією професією.
- Випускників та учнів професійно-технічних та вищих навчальних закладів, які закінчили навчання з відзнакою.
Запитання 2. Чи можуть особи з інвалідністю встановлювати випробувальний термін?
Відповідь: Так, особи з інвалідністю мають право на встановлення випробувального терміну при прийомі на роботу нарівні з іншими працівниками. Однак, згідно зі статтею 172 Кодексу законів про працю України, роботодавець повинен створити для них необхідні умови для виконання трудових обов'язків з урахуванням індивідуальної програми реабілітації та індивідуального плану працевлаштування особи з інвалідністю.
Запитання 3. У яких випадках переведення на іншу роботу може позбавити права на встановлення випробувального терміну?
Відповідь: Згідно зі статтею 27 Кодексу законів про працю України, випробувальний термін не встановлюється при переведенні працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві. Однак якщо працівник переводиться на таку роботу за ініціативою роботодавця, то випробувальний термін може бути встановлений.
Запитання 4. Чи можна встановити випробувальний термін для керівних працівників?
Відповідь: Так, для керівних працівників може встановлюватися випробувальний термін, якщо це передбачено трудовим договором. Однак його тривалість не може перевищувати шести місяців.
Запитання 5. Якими нормативно-правовими актами регулюється питання встановлення випробувального терміну?
Відповідь: Питання встановлення випробувального терміну регулюється Кодексом законів про працю України (статті 26-28), постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 № 100 та іншими нормативно-правовими актами.